gototopgototop
Киевский академический театр Драмы и комедии на левом берегу Днепра

Генрих Манн

пьеса Александра Чепалова 
по мотивами романа «Учитель Гнус, или Конец одного тирана» и фильма «Голубой ангел»

СПІВАЙ, ЛОЛО, СПІВАЙ!

Мюзикл

Спектакль в двух действиях

Продолжительность спектакля 2 часа 30 мин.

Смотреть видео фрагмент

Премьера состоялась 29 мая 2015 года

Живой звук!

Театральная премия "Киевская пектораль-2015" в номинациях "Лучший музыкальный спектакль", "Лучшая мужская роль" - Александр Ганноченко (Гнус), "Лучшее пластическое решение" - Алексей Скляренко.

Обворожительная певица Лола – звезда портового кабаре "Голубой ангел". Среди обожателей красотки – и юные ученики местной гимназии, проводящие все вечера на ее выступлениях. Их учитель латыни, получивший за свою чопорность прозвище Гнус, решает сам наведаться к певичке, чтобы положить конец этой "непристойности" и "распущенности". Но, увидев поющую на сцене Лолу, солидный профессор забывает обо всем на свете и влюбляется как мальчишка… 

О пьесе

Социально-обличительноый роман Генриха Манна хоть и стал классикой немецкого реализма, мало известен современным читателям. Но совершенно иначе сложилась судьба литературных героев и его основной сюжетной коллизии. Имя учителя гимназии по прозвищу Гнус – мелкого тирана, человеконенавистника и ограниченного педанта сразу стало нарицательным. А история поистине роковой любви престарелого зануды к певице кабаре Лоле в разное время вдохновляла различных художников.

Она стала основой для двух кинофильмов (культовый «Голубой ангел» (1930) австрийского режиссера Джозефа фон Штернберга, где в роли Лолы дебютировала Марлен Дитрих, и более поздний – «Лола» немецкого режиссера Райнера Вернера Фассбиндера), а выдающийся французский хореограф Ролан Пети поставил балет «Голубой ангел» и сам в возрасте 61 года станцевал в нем  главную мужскую роль. 

При этом каждый автор по-своему разрабатывал судьбу мезальянса, заново пересочиняя или интерпретируя историю. В пьесе «Пой, Лола, пой!» Александр Чепалов так же предлагает свою версию известного сюжета. По словам драматурга, его произведение, прежде всего, о любви – любви обреченной, дразнящей и мучительной…


ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА И ИСПОЛНИТЕЛИ:


Роза Фрейлих (Лола) – Оксана ЖДАНОВА
Гнус, учитель гимназии – нар. артист Украины Анатолий ЯЩЕНКО, нар. артист Украины Александр ГАННОЧЕНКО
Фон Эрцум, гимназист – Александр КОМАРЕНКО, Михаил ДОСЕНКО
Ломан, гимназист – Александр ПИСКУНОВ
Директор гимназии – засл. артист Украины Виктор ЖДАНОВ
Густа, артистка, подруга Лолы – засл. артистка Украины Леся САМАЕВА
Киперт, муж Густы, артист – нар. артист Украины Лев СОМОВ
Энди, по прозвищу Керосин, артист – засл. артист Украины Андрей САМИНИН
Конферансье – Михаил КУКУЮК

Кордебалет – Оксана ЛАВРИК, Анастасия БАША, Кристина ДЕЙЛЫК, Алена ЗАВГОРОДНЯЯ, Анастасия ЛОГВИН, Екатерина САВЕНКОВА, Дарья ДОМЕЦКАЯ, Анна АЛЕКСАНДРОВА, Ольга КАРПОВА, Лилия ЯЦЕНКО, Анастасия БАША
    
Оркестр:
Тимур БУРЛАКА – ударные

 Александр БЕГМА – аккордеон

Алексей ПЕТРОЖИЦКИЙ – банджо, аккордеон

 Иван ЗАВГОРОДНИЙ – тромбон, аккордеон, кларнет, губная гармошка

 Александр КОХАНОВСКИЙ – фортепиано, ударные

 Михаил КУКУЮК – труба альт

 Андрей САМИНИН, засл. артист Украины – контрабас

 Лев СОМОВ, нар. артист Украины – туба, виолончель, фортепиано

 Виктор ЖДАНОВ, засл. артист Украины – труба

Режиссер-постановщик – засл. деятель искусств Украины, Лауреат Национальной премии Украины имени Т.Шевченко Дмитрий БОГОМАЗОВ
Художник – Петр БОГОМАЗОВ
Звук – засл. деятель искусств Украины Александр КУРИЙ, Станислав ЛОМАКОВСКИЙ
Хореограф – Алексей СКЛЯРЕНКО
Свет – Татьяна КИСЛИЦКАЯ

 

Пресса о спектакле

Історія Лоли (Оксана Жданова), співачки в портовому кабаре «Блакитний янгол», дає змогу режисерові поринути в стихію музики. Живий оркестр, акторський спів, промовиста пластика, «покладені» на щемливий драматичний сюжет, і в результаті народжується феєричний мюзикл.
Укотре митець демонструє надзвичайно образну структуру вистави – з виразною режисурою, скрупульозністю естетичного завдання, важливістю постановки та вирішення художніх проблем.
Глядач захоплено спостерігає за яскравим дійством, що динамічно розгортається, та переконується в гармонії форми та змісту. Він потрапляє за куліси мистецтва, бачить його зворотний бік, зазвичай прихований від сторонніх очей. Згадується знамените: «Когда б вы знали, из какого-го сора растут стихи…». Вистава діє, як добре злагоджений механізм, кожна роль – перлина! На сцені – просто торжество мистецтва. Химерний світ лицедіїв у дивних та дивовижних масках і костюмах вражає. Цією виставою Д.Богомазов «виспівує» гімн мистецтву, його силі, його незборимості. Він з любов’ю показує сцену, на якій «всегда беспредел и беспорядок», стверджує, що важливо тільки те, що відбувається на сцені, а не за кулісами; переконує, що заради мистецтва можна змиритися з приниженням і несправедливістю.
Алла Підлужна «Гімн мистецтву», газета «День», 17.11.2015

Богомазов впервые в своей богатой режиссерской карьере поставил самый что ни на есть настоящий мюзикл, причем сделал это именно сейчас, в не слишком радостное для страны время. С другой стороны, «Пой, Лола, пой!», несмотря на развеселые песенки и залихватские танцы, еще и трагедия, причем отнюдь не оптимистическая.
Да, заглавная героиня – Лола, но вот главная все-таки не она. На первом месте в этом мюзикле сам мюзикл, он же кабаре и балаган, он же фарс и данс макабр. Главное в нем – песни с танцами, реже – проникновенно-лирические, чаще – неистово-надрывные. Никаких приглашенных певцов или танцоров, «левобережцы» все сделали своими собственными музыкально-хореографическими силами, благо этих сил у них о-го-го сколько. Никакой фонограммы – только живая музыка.
Юрий Володарский «Пой, танцуй, стреляй», газета «2000», 19-25.06.2015

Спектакль Богомазова – саме про театр, і про його гріховність, і про його наївну святість. Це - і присуд театрові, але водночас і виправдання його. Виправдання в тім, що видовище, з суто мистецького боку, майже бездоганне. Вистава про оманливий світ, де все несправжнє, але все це зроблене з тою зворушливою мірою справжності, що ти не почуваєшся ошуканим. Бо показаний нам «театр» таки чесніший за дійсність, у якій сьогодні до розпачу багато підмін. У цій виставі, як останнім часом любить Богомазов, використано «живу музику», але тут і все інше так само є «живим» - вокал, пластика і те, що ми називаємо акторською майстерністю. Актори роблять нібито все, що вже звикли робити у Богомазова, але якимось дивом уникають повторів і знаходять щось нове там, де, здавалось би, давно все вичерпано.
Віталій Жежера, Наталя Ігнатьєва

Саме "Лола" Д. Богомазова, очевидно, у топі кращих і найпопулярніших українських вистав 2015-го. Ця постановка за твором Генріха Манна ("Вчитель Гнус") знайшла шанувальників і серед вимогливих інтелектуалів, і серед поблажливих поціновувачів мюзиклів.
Власне, "мюзикл" – то лише жанрова обгортка проекту. Його серцевина та його єство – інтелектуальна буфонада, надмірна театральність, оманливий акторський маскарад.
Виконавиця головної ролі у виставі Оксана Жданова – молода, талановита, перспективна, оригінальна. Не так багато сценічних прикладів, коли в одній ролі рівномірно сходяться різні художні пазли. Обдарування, розум, концепція. Власне, зміст і форма.
Посеред клоунських масок та чудової музики героїня Оксани – тобто маннівська Лола – виявляє свою холодну чарівність, пристрасну відстороненість, помірковану норовливість. Зовні її героїня – лялька. Потіха та насолода для свого "ареалу". Вона зірка і кумир того середовища, у якому (і для якого) співає. Отже, її образ – відверто театралізований, чарівний, але дуже-дуже непростий.
Олег Вергеліс «Вісім героїв українського театрального року», портал INSIDER, 29.12.2015

Для авторів ця історія стала приводом для розмови про зустріч двох несумісних світів – світу реального і театрального. І ця зустріч, подібно зіткненню двох зірок, неодмінно закінчується вибухом.
Неймовірним здається, що витворюючи театральний світ як балаган, Дмитро Богомазов одночасно ніби зізнається у ніжній любові до цього специфічного акторського соціуму, до мистецтва, взагалі до талановитих людей, що народилися під особливою зіркою.
Рита Нетребенко «Сумний янгол», журнал «Український театр», №1/2016

 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

button 

Клуб любителей нашего театра
м. Київ,
пр. Броварський, 25
(м. Лівобережна)
Адміністратор: +38 (044) 517-41-04

Каса:
Працює щоденно
з 10:30 до 19:30
(перерва з 15 до 16)
+38 (044) 517-89-80
E-mail: [email protected]

Режим роботи театру:
Адміністрація: Вт. - Сб. з 11:00 до 19:00
Початок вистав:
дитячі - 12:00
денні - 15:00
вечірні - 19:00

Ми у

Пошук по сайту