gototopgototop
Киевский академический театр Драмы и комедии на левом берегу Днепра

Життя попереду

Еміль Ажар
Інсценізація Д. Богомазова
Переклад з французької М. Марченко

ЖИТТЯ ПОПЕРЕДУ

Роман про Розу, або недитяча історія

Вистава на дві дії

Тривалість 2 год. 30 хв.

Прем'єра відбулася 25 листопада 2017 року

 

Театральна премія «Київська пектораль-2018» в номінаціях: «Краща драматична вистава", "Краща режисерська робота" – Д. Богомазов, "Краща чоловіча роль" – Лев Сомов (за роль Мадам Рози)

Колишня повія, стара польська єврейка мадам Роза, що пройшла гітлерівський концтабір, утримує в емігрантському кварталі Парижа дитячий притулок. Тут – діти, народжені шлюхами поза законом. Серед його вихованців – арабський підліток Момо. Від його імені й ведеться історія. Історія – захоплююча, відверта, шляхетна й божевільна. Історія – про велич і силу неймовірної любові на порозі життя та на межі смерті.

 

Про автора:

Еміль Ажар – один з псевдонімів, під яким публікував свої твори Ромен Гарі (справжнє ім'я Роман Кацев; 1914-1980) – французький письменник російського єврейського походження. Людина-легенда, один з найблискучіших і загадкових авторів XX століття, військовий льотчик і учасник Опору, друг де Голля, дипломат, кінорежисер. Гарі все життя був неймовірним романтиком і авантюристом. І він став автором однієї з найнеймовірніших містифікацій XX століття.

Коли в середині 70-х Ромен Гарі – відомий і поважний письменник, лауреат Гонкуровської премії, почав втрачати увагу французької критики, він надрукував свій новий роман під іншим літературним ім'ям – Еміль Ажар. Книга мала шалений успіх, і Гарі вирішив зберегти таємницю. А вже за другий роман «Життя попереду» молодому (!) письменнику Емілю Ажару була присуджена Гонкурівська премія. За положенням ця вища літературна нагорода Франції може бути присуджена авторові лише один раз, а завдяки містифікації Гарі став єдиним в історії двічі її лауреатом.

Гарі і надалі продовжив писати під обома псевдонімами, а французьки критики продовжували сварити Гарі та прихильно відгукуватися про Ажара, порівнювати їхні твори та протиставляти літературний стиль авторів. Містифікація розкрилася лише після самогубства автора, коли через рік з’явилася його посмертна публікація «Життя і смерть Еміля Ажара».

 

Режисер-постановник – засл. діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Дмитро БОГОМАЗОВ
Художник-постановник – Петро БОГОМАЗОВ
Режисер зі звуку – засл. діяч мистецтв України Олександр КУРІЙ
Музика – Олександр БЕГМА, Михайло КУКУЮК, засл. артист України Андрій САМІНІН
Пісні – Михайло КУКУЮК

Художник з освітлення – Тетяна КИСЛИЦЬКА, Сергій ШАЛАБАНОВ

 

Дійові особи і виконавці:

Мадам Роза – нар. артист України Лев СОМОВ

Момо – Оксана ЖДАНОВА

Лікар Кац – нар. артист України Олександр ГАННОЧЕНКО

Надін – Світлана ШТАНЬКО,засл. артистка України Леся САМАЄВА

Мосьє Аміль – засл. артист України Володимир ЗАДНІПРОВСЬКИЙ, Сергій ДЕТЮК

Юссеф Кадір – засл. артист України Віктор ЖДАНОВ

Мойсей – Катерина САВЕНКОВА

Бананія – Юрій РАДІОНОВ

Синій клоун - засл. артист України Андрій САМІНІН

Мосьє Гітлер - Олександр КОМАРЕНКО

Кролик - Володимир КАНІВЕЦЬ

музикАНТИ:

Михайло КУКУЮК - вокал, гітара

Андрій САМІНІН - клавішні

Олександр БЕГМА - вокал, акордеон

Тимур БУРЛАКА - ударні

Віктор ЖДАНОВ - труба

Володимир КАНІВЕЦЬ - перкусія

 

ПРЕСА ПРО ВИСТАВУ:

«Несомненная ценность и спектакля, и режиссерского выбора — именно такая Роза, какой она и предстала в сценическом сюжете. Женщина-игрушка, женщина-клоун, пародия на Калягина в роли донны Розы, цирковая забава на жестокой арене судьбы, слегка окаменевшая, но все же не пропащая живая душа. Лев Сомов, играющий Розу, как мне показалось, пребывает в постоянном внутреннем конфликте и с костюмными капустными лепестками-нарядами, и с обильным гримом, и с вереницей париков, и с иными массивными телесными приспособлениями (укрупняющими фигуру), а также, возможно, и с г-ном режиссером: талантливым людям всегда есть о чем поспорить.»

Олег Вергеліс, «Дзеркало тижня» від 1 грудня 2017 року

«Можно много говорить о творческой манере Богомазова, о том, какие ее характерные черты проявились в новом спектакле. О фирменных пластических миниатюрах, которые остроумно комментируют и оттеняют произносимый со сцены текст. О точной актерской работе, лишенной той топорной дешевой экзальтации, которой постоянно грешат столичные подмостки. О живой музыке Александра Бегмы, Михаила Кукуюка и Андрея Саминина с ее тонкими аккуратными нюансировками. О группе клоунов, придающей постановке дополнительное обаяние, в котором в правильной пропорции перемешаны грустное и смешное.»

Юрій Володарський, «2000» від 1-7 грудня 2017 року

«Тож хоч Лев Сомов виходить на сцену в образі старої баби, а Оксана Жданова — в ролі хлопчиська, якось не задумуєшся про те, що вони «грають роль». Таке враження, що ми відкрили для себе цих чудових артистів заново. Краще сказати, що вони не грають, а «вміють бути». Втім, це стосується всіх, хто є на сцені, включно з живим оркестром: Михайло Кукуюк, Андрій Самінін, Олександр Бегма, Тимур Бурлака, Віктор Жданов, Володимир Канівець. Вони таки справді нічого не грають — крім музики. Може, завдяки їй спектакль залишається в пам’яті схожим на акваріум, у якого зняли скляні стінки, але вода якимось дивовижним чином не розтікається, а зберігає свою тремтливу живу форму в напівтемряві театрального залу.»

Іван Бабенко, «День» від 30 листопада 2017 року

«Вистава є нетривіальною апеляцією її творців до смиренності, людяності та толерантності — міжнаціональної, міжетнічної та міжрелігійної… Особливих овацій заслуговує гра Льва Сомова! Його Мадам Роза — розкішна пишна пані, у манерах якої прочитується і минуле запальної повії, і біль заляканої фашистами єврейки, і бізнесвуменські манери утримувачки притулку, і щиросердна материнська любов до Момо».

Вікторія Котенок, «Україна молода» від 14 березня 2018

 

Комментарии  

 
#29 Олександр 11.12.2018 10:52
Безперечно, одна з кращих вистав, що я бачив.
Браво!
Цитировать
 
 
#28 Олена 07.12.2018 09:50
Я прийшла на цю виставу за рекомендацією друзів і дуже їм вдячна. Вистава неймовірна Гра акторів вражає.Емоції переповнюють. Відразу неможливо переварити всі теми, які там порушено.Потрібен час . Вистава залишає післясмак і надовго. окрема подяка за вишукану українську мову, слухати яку одна насолода.
Цитировать
 
 
#27 Галина 14.11.2018 13:47
Дуже потішило, що в моєму улюбленому театрі переходять нарешті на українську мову! Гра акторів сподобалася, хоча неймовірний Лев Сомов все-таки мені більше до душі в "Опискин. Фома" Я взагалі дуже шаную працю акторів і завжди аплодую їм щосили за велику роботу душі. Оксана Жданова молодець. Впоралася з такою непростою роллю достойно. Музиканти були на висоті. Клоуни, як на мене, були зайвими. Високий психологізм вистави, зворушливість самої історії. емоції акторів достукалися до сердець. Дякую!
Цитировать
 
 
#26 АЛЕКСАНДР 26.09.2018 10:06
Мой рейтинг ПРЕМЬЕР 2017/18
1-Умовно ЗВІЛЬНЕНІ
2-Життя ПОПЕРЕДУ
3-Дом на краю Души
Цитировать
 
 
#25 Михаил 26.09.2018 05:10
Для того, чтобы написать отзыв, с ощущениями от спектакля нужно было пережить ночь...
Непростой, тяжелый и глубокий спектакль с надрывом, в котором показаны удивительные отношения и привязанность между великолепно сыгранными мадам Розой и Момо, что сердце разрывается.
Да, он с грустным финалом, но без трагического осадка...
Как всегда браво!
Цитировать
 
 
#24 Елена 25.09.2018 21:05
Постановка блестящая, режиссерская работа выше всяких похвал!Дуэт двух главных героев мальчика Лоло и старой проститутки Мадам Розы точно и органично сыгран. По мне, для актрисы Оксаны Ждановой образ Лоло наиболее удавшийся из всех ролей. А роль Льва Сомова старой проститутки Мадам Розы - это просто шедевр! И блестящая находка режиссера!Совет ую смотреть всем, но приготовиться к серьезной драме.
Цитировать
 
 
#23 Л.Джи 03.06.2018 14:57
Если бы мы не ходили на многие спектакли этого театра по нескольку раз, то я бы была разочарована. Но я знаю Льва Николаевича и как он под настроение может сыграть один и тот же спектакль по разному. Но тут ощущение полной безнадёги. Если грубо говоря. Вообще театр должен оставлять битый пиксель надежды, даже подавая самые самые дикие ситуации оставлять зрителю запасной чёрный выход. Тут его не было. Вернее не предполагалось и все кто был в зале задохнулись в этом запахе, кстати реальном запахе. Видимо от дымовухи.
Актёры, актёры великолепны! Самаева поразила тем что реально верила и в ее глазах читалась любовь и жалость к мальчику, Кукуюк как Ватикан в Италии- государство в государстве, ахрененный. Детюк! Он энергетически заряжен так, что измени какие-то параметры в нашей вселенной, на его вдохновении можно было бы путешествовать по Галактике. Я не знаю что писать о Льве Николаевиче. Просто не знаю. Я думаю, что вчера он сыграл ВОТ ТАК. А завтра сыграет ВОТ ЭТАК. И чтобы что-то написать, сделать вывод, нужно посмотреть ещё раза два эту постановку. В этот раз он сыграл смерть. Как ему кажется. Но и смерти бывают разными. Потому не стану писать ни о нем, ни о "мальчике" Мальчика в спектакле нет. Есть образ может быть выдуманный самой мадам. Но это не ребенок. Это отдельно концепция израильско- палестинских отношений, отдельно фантазия автора которому нужно было впихнуть невпихаемое в образ ребёнка. потому и не следовало играть ребёнка, лучше было играть именно концепцию. Не нужно было вставлять черты ребёнка. Там от ребенка во всем спектакле лишь попытка копировать аутичность и смущение, детские реакции. Но лишь это. Так как ни мысли ни текст не располагал к детской логике и поведению. Спасибо зайчику и клоунам! Потому что когда тебя опускают под воду как Рогозин таксу, клоуны, они как глоток воздуха.:) Пока вот так, пока на эмоции. Мы вышли и ехали и обсуждали. Но вот хорошо, каким должен выходить зритель после спектакля?- чтобы лапша в глазах, чтобы хотелось летать и перевернуть мир, или рыдать, каяться и стать лучше! Чтобы чувствовать прилив сил и вдохновения, любого. А тут мы вышли и побрели. И купили клубники и черешни под мостом. а на углу у входа в метро она была в два раза дешевле. ВСЁ.
Нет. не ВСЁ! Может так и задумано было. Выхода нет. Мы все умрем. И во всем виноваты арабы и ещё немного виноваты фашисты. Чёрт! А ведь верно...
Цитировать
 
 
#22 Ірина 02.06.2018 19:34
Гра акторів вражає. Дуже гарна вистава.
Цитировать
 
 
#21 Владислав 02.02.2018 10:39
Учора, завдячуючи випадку та дружині, відкрив для себе Київський театр драми і комедії на Лівобережній. Вистава "Життя попереду" мене настільки захопила та зачарувала, що вже другий день знаходжусь під враженнями! Це геніально і прекрасно! Дякую колективу театру за чудову роботу. Тепер на театральній мапі Києва у мене появився ще один "острівець скарбів". Обов'язково повернусь cюди знову та пораджу виставу своїм знайомим та друзям! Саме таким повинен бути сучасний театр!
Цитировать
 
 
#20 Оксана Данилова 01.02.2018 21:01
Потрясающий спектакль, браво, актеры!!! Глубокий, тонкий, пластичный, со своеобразным, но атмосферным музыкальным оформлением, интересная режиссерская трактовка литературного первоисточника — "Вся жизнь впереди" Эмиля Ажара. Читала несколько лет назад, решила освежить в памяти, в итоге получила невероятное наслаждение как от талантливой игры актеров (Оксана Жданова, Вы — чудо!!! Лев Сомов — блестящее перевоплощение! ), так и от режиссерского видения сложного произведения, где много монологов, мало действия. Так держать, все актеры и служители сцены, остающиеся за кулисами, — большие МОЛОДЦЫ!!! P.S.Трудно удержаться от слез, особенно в финале.
Цитировать
 
 
#19 Ирина 30.01.2018 13:07
Спасибо огромное за вашу бесподобную работу. Низкий поклон всем причастным к этому чудесному спектаклю.
Цитировать
 
 
#18 nicknm 28.01.2018 14:05
Сценография - полный бред !!!отсутсвие!!! бедность !!!убогость!!!т еатр,во что превратился.стыдно,друзья .даже показывать подобное .

Абсолютно с вами солидарен...впервые я открыл для себя театр на левом берегу в 2010 году...с ним, с определенными пьесами сопряжены воспоминания из юности...но лишь за последние годы (начиная с 2014-2015) руководство театра ударилось в какой-то провинциальный примитивизм, трудно определить что стало причиной такого вот деструктивного поворота...из репертуара были убраны, как мне кажется, наиболее ударные вещи: "Лолита", "26 комнат", "Сирано"...А все началось с ужасающей постановки "Учитель Гнус"...
Цитировать
 
 
#17 Стася 11.01.2018 16:18
Лівобережці! Ви – неперевершені! Знову влаштували справжнє свято для глядачів! Велике дякую усім, хто брав участь у створенні цієї неповторної своєю красою та смислом вистави. Низький уклін коштовному діаманту театру Леву Сомову, молодій акторці Оксані Ждановій та музикантам (дякуємо нашому улюбленому Михайлу Кукуюку, загадковому Андрію Самініну та новому співочому відкриттю Олександру Бегмі)! Вистава справді дуже вразила. Стільки думок, переживань… Мурашки по шкірі від першої хвилини до останньої (як і зазвичай у виставах Дмитра Богомазова). Режисере, як Вам це вдається?
Цитировать
 
 
#16 Анна 11.01.2018 11.01.2018 09:08
Могу сказать, что спектакль понравился ОЧЕНЬ! Огромное спасибо всем, кто принял участие в его создании. Игра Оксаны Ждановой великолепна! Лев Сомов прекрасен!
Цитировать
 
 
#15 Оксана 29.12.2017 01:20
Несподівано мій улюблений театр заговорив українською, щиро вражена і вдячна усім причетним! Вкотре пересвідчуюсь, що музика у виставі чіпляє і тримає настрій, навітт за мінімальних декорацій та спецефектів. Я йшла на Сомова, підготовлена схвальними відгуками експертів і загалом мої очікування справдились,хоч а мені й бракувало саме слів Рози, її історії лунали з вуст Момо ( відмітила ріст молодої акторки). Дуже органічний Самінін у ролі Синього клоуна. Саме ця асоціація з цирком, пантоміма і бенд Кукуюка, медидативні пісноспіві особливо запали в душу. Під кінець емоції накрили, у кожного щось своє було:самотність ,біль втрати, гумор, співчуття... Дякую за надію
Цитировать
 
 
#14 Ольга Петрова 25.12.2017 09:36
Немного об авторе произведения. Я в Доме кино видела фильм и там узнала. Это кинолекторий от Стаса. Автор страдал глубокой депрессией. И вы знаете, что он закончил жизнь самоубиством. И это то что хочет сказать человек, душа которого страдает. Будьте внимательны к людям вокруг вас. Депрессия - это тяжёлое психическое заболевание, и внимание и забота окружающих может спасти человека от такой гибели. Автор всегда в своих произведениях ЧТО- ТО ХОЧЕТ СКАЗАТЬ важное! Услыште это!
Цитировать
 
 
#13 Алена 10.12.2017 04:14
Цитирую OlgaLi:
Крепкий спектакль-середнячок. К сценографии вопросов нет. Сомова люблю, но максимум - в трагикомедии. В постановке все очень ровно, ритмично, я бы даже сказала - стильно. Но вот - не греет. Катарсиса нет.
Странно, что молчат представители ЛБГТ-сообщества - у них другое представление о предназначени мужской дупы:) Пусть ваш PR-щик готовится, как минимум, к фейсбук-срачу:)
P.S. А про хуй -хорошо:)



Сценография - полный бред !!!отсутсвие!!! бедность !!!убогость!!!т еатр,во что превратился.стыдно,друзья .даже показывать подобное .
Цитировать
 
 
#12 Natalya 08.12.2017 16:17
в світі є чудо, яке зцілює від розпачі та туги , і ім"я тому чуду театр. Не дарма я їхала так далеко з самої Естоніі. Вчора я по справжньому була щаслива на спектаклі ! Дякую . Як ковток свіжого повітря, як сонце серед ночі. Це було бездоганно! Браво!!!
Цитировать
 
 
#11 Ольга 08.12.2017 13:20
Спектакль потрясающий. Это счастье увидеть постановку по роману любимого писателя. Главное, что в спектакле сохранен тонкий дух Ажара-Гари, главные акценты, которые сделали Гари любимым и знаменитым. Я была в полном восторге, спасибо!
Цитировать
 
 
#10 Оксана 08.12.2017 12:59
Вистава неперевершена! Це було щось неймовірне! Дуже дякую за пережиті емоції!
Цитировать
 
 
#9 OlgaLi 07.12.2017 21:54
Крепкий спектакль-середнячок. К сценографии вопросов нет. Сомова люблю, но максимум - в трагикомедии. В постановке все очень ровно, ритмично, я бы даже сказала - стильно. Но вот - не греет. Катарсиса нет.
Странно, что молчат представители ЛБГТ-сообщества - у них другое представление о предназначени мужской дупы:) Пусть ваш PR-щик готовится, как минимум, к фейсбук-срачу:)
P.S. А про хуй -хорошо:)
Цитировать
 
 
#8 Вика 07.12.2017 20:26
Сегодня были на спектакле,ощуще ния-полный восторг!Музыкал ьное оформление -это лучшее,что я когда либо слышала.Музыка обволакивает,он а вокруг)))Костюм ы бесподобны!Игра актёров тоже очень понравилась.Браво!
Цитировать
 
 
#7 Виктория 28.11.2017 17:33
Андрей Саминин - БРАВО!!! Не могла оторвать взгляд!
Цитировать
 
 
#6 Маша 28.11.2017 14:00
Красиво!
Трогательно!
Музыкально!
Необычно!
Артистам театра - браво!!!
Цитировать
 
 
#5 Анна 27.11.2017 13:40
Спектакль поразил и потряс! Я бы сказала, то, что вы творите- это театральный формат 3Д! Плакали смеялись всей семьёй. Актеры открыты с новой, неизведанной стороны. Не знаю, куда выше можно поднять планку, но знаю точно, что любимый театр ее не опустит. Спасибо за наслаждение, глубину и незабываемые переживания!
Цитировать
 
 
#4 Виктория 27.11.2017 12:06
Оксана Жданова, Лев Сомов - вы бесподобны! Спасибо за истинное удовольствие от спектакля!
Цитировать
 
 
#3 Владимир и Юлия 26.11.2017 20:32
Браво!!!!! Все актеры играли бесподобно! Постановка невероятная, как и все спектакли Богомазова! :roll:
Цитировать
 
 
#2 Инна 26.11.2017 19:58
Бесподобный спектакль!!!! Браво Момо и мадам Розе!!!
Цитировать
 
 
#1 Александр 25.11.2017 23:59
Сегодня были на премьере. 25.11.2017 Это лучшее, что я видел! Браво! Нет слов, тронуло до глубины души.....
Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

button 

Клуб любителей нашего театра
м. Київ,
пр. Броварський, 25
(м. Лівобережна)
Адміністратор: +38 (044) 517-41-04

Каса:
Працює щоденно
з 10:30 до 19:30
(перерва з 15 до 16)
+38 (044) 517-89-80
E-mail: [email protected]

Режим роботи театру:
Адміністрація: Вт. - Сб. з 11:00 до 19:00
Початок вистав:
дитячі - 12:00
денні - 15:00
вечірні - 19:00

Ми у

Пошук по сайту