gototopgototop
Киевский академический театр Драмы и комедии на левом берегу Днепра

27 березня - Всесвітній День Театру!

Театр - відображення життя! У театрі кожен може дізнатися й про себе, й про весь світ. Саме тому - і для служителів Мельпомени, і для глядачів - це свято є особливим!

Щастя всім у цей день і назавжди!
Ваш Театр

д театру

ЗВЕРНЕННЯ З НАГОДИ ДНЯ ТЕАТРУ 2018 - ЄВРОПА
САЙМОН МАКБЕРНІ, Великобританія
Актор, театральний режисер і співзасновник Театру Комплісіте

На відстані півмилі від Kіренайського узбережжя Північної Лівії є велике скельна печера. 80 метрів завширшки і 20 метрів заввишки. На місцевому діалекті вона називається Хауа Фтеах. У 1951р аналіз вуглецевих даних показав, що її безперервно заселяли люди щонайменше вподовж 100 000 років. Серед розкопаних артефактів була й кістяна флейта зроблена приблизно від 40 до 70 000 тому. Коли я почув про це у дитинстві, то спитав свого батька: "Невже у них була музика?" Він посміхнувся до мене: "Звичайно, як у будь-якої іншої людської спільноти".
Він був істориком прадавніх часів американського походження і першим, хто розкопав Хауа Фтеах у Кіренаїці.
Я пишаюся і щасливий бути європейським представником цьогорічного Всесвітнього дня театру.
У 1963 р мій попередник, великий Артур Міллер, в обставинах ядерної загрози, що нависла над світом, сказав так: "Ми займаємося письмом у часи, коли дипломатія та політика мають настільки короткі й слабкі руки, що делікатна, проте іноді більша досяжність мистецтва, змушена нести на собі тягар утримання вкупі усієї людської спільноти."
Значення слова Драма походить від грецького "дран", що означає "робити"... І слово театр походить від грецького "Театрон", що буквально означає "місце звідки дивляться". Місце, де ми не тільки дивимось, але де ми і бачимо, ми сприймаємо, ми розуміємо. 2400 років тому Поліклет-молодший спроектував великий театр Епідаурус. Він вміщав 14 000 людей і дивовижна акустика його простору під відкритим небом просто незбагненна. Сірник, запалений посеред сцени, можна почути серед усіх 14 000 місць. Як і в інших давньогрецьких театрах, коли б ви дивились на акторів, ви би бачили крізь дійство навколишній пейзаж. Це не просто поєднувало кілька місць одночасно - громаду, театр і навколишню природу, але також приводило воєдино усі часи. В той час як на сцені пробуджувались колишні міфи у нинішньому часі, ви могли бачити поза сценою те, що буде вашим найвіддаленішим майбутнім. Природу.
Одне із найбільш разючих відкриттів після реконструкції Шекспірівського Глобусу у Лондоні пов'язане із тим, що ви бачите. Це враження пов'язане зі світлом. І сцена і аудиторія однаково освітлені. Актори і глядачі можуть однаково бачити один одного. Завжди. Скрізь, куди ви не подивитесь, ви бачите людей. Таким чином, одним із наслідків цього стає нагадування про те, що найважливішими монологами, скажімо, Гамлета або Макбета, були не лише усамітнені роздуми, але й громадські обговорення.
Ми живемо у час, коли іноді складно чітко бачити. Нас оточує більше незгоди ніж у будь-який інший час історії або прадавнини. Будь-який "факт" можна піддати сумніву, будь-який анекдот може претендувати на нашу увагу ніби "правда". Зокрема, одна особлива думка нам постійно нав'язується. Та сама, що хоче нас розділити. Із правдою. Один з одним. Що ми відрізняємося. Люди від людей. Жінки від чоловіків. Людські істоти від природи.
Але так само як ми живемо у час розділення й фрагментації, ми також живемо у час несамовитого пересування. Більш ніж у будь-який інший час в історії, люди перебувають у русі, мігруючи, часто біжучи, пішки, навіть пливучи якщо потрібно, по всьому світі. Ці маси людей зустріли закритими кордонами. Зведеними стінами. Від них закрилися. Відгородилися. Ми живемо у світі тиранічного порядку, де в обігу байдужість, а надія - контрабандний вантаж.
Частиною цієї тиранії є контроль не тільки простору, але й часу. Час, в якому ми живемо, уникає теперішнього. Він зосереджений на недавньому минулому і найближчому майбутньому. "У мене цього нема, отже мені потрібно це придбати. Тепер, коли я це придбав, мені потрібно мати наступну річ." Глибоке минуле затерто. Майбутнє нам байдуже.
Багато хто вважає, що театр не зможе або не здатен щось змінити. Але театр не припинить своє існування. Тому що театр - це місцезнаходження, я би навіть сказав, прихисток. Де люди гуртуються і миттєво формують громаду. І ми завжди були у цьому процесі. Усі театри являються собою розмір людської спільноти від 50 душ до 14 000. Від кочового каравану до третини стародавніх Афін.
І тому що театр існує тільки в теперішньому часі він також підважує цей згубний погляд часу. Суб'єктом театру є завжди поточний момент. Його сенси вплетені в спільний акт між глядачами і актором. Не тільки тут, але й тепер. Без акторської гри глядачі не в стані повірити. І без віри глядацького залу вистава не може бути досконалою. Ми сміємося в одних і тих самих місцях. Ми зворушені. Ми зойкаємо, або шоковано замовкаємо. Й у цей самий момент за допомогою драми ми віднаходимо ту найглибшу істину: межі нашої власної індивідуальної свідомості - те, що ми вважали нашими найбільш глибокими розбіжностями - виявляються також без кордонів. Це те, чим ми можемо поділитися однин з одним.
І ніхто не може спинити нас. Щовечора ми заново з'являємось. Щовечора актори і глядачі заново збираються докупи і та сама п'єса повторно розігрується. Тому що, як каже письменник Джон Бергер: "Глибоко в природі театру криється значення ритуального повернення", і тому це завжди був засіб мистецтва позбавленців, котрими, через цей демонтаж нашого світу, є ми всі. Де тільки є виконавці й глядачі, історії будуть розіграні - чи то в оперових театрах або театрах наших мегаполісів, чи то у перевалочних таборах переселенців і біженців з північної Лівії, чи то по всьому світі. Ми завжди будемо згуртовані нашою спільнотою у цьому відтворенні.
Якби ми були в Епідаурусі, ми могли б подивитися вгору і побачити як ми розділяємо це із навколишнім ландшафтом. Ми б зрозуміли, що ми завжди є частиною природи і просто не можемо від неї втекти. Якби ми перебували у Глобусі, ми би зіткнулися з тим, що суто особисті питання поставлені нам усім. І якби нам довелось потримати в руках кірінайську флейту 40 000 давнини ми би зрозуміли, що минуле і сучасне нероздільні, і що ланцюг людських общин ніколи не буде перервано тиранами і демагогами.
Переклад: Роксолана Ласика

http://world-theatre-day.org/messageauthor.html

 

button 

Клуб любителей нашего театра
м. Київ,
пр. Броварський, 25
(м. Лівобережна)
Адміністратор: +38 (044) 517-41-04

Каса:
Працює щоденно
з 10 до 19
(перерва з 15 до 16)
+38 (044) 517-89-80
E-mail: [email protected]

Режим роботи театру:
Адміністрація: Вт. - Сб. з 11:00 до 19:00
Початок вистав:
дитячі - 12:00
денні - 15:00
вечірні - 19:00

Ми у